Законодавство про споживчу кооперацію

Законодавство визначає правові, економічні та соціальні засади створення та діяльності споживчих кооперативів та їх спілок.

Правове регулювання споживчої кооперації здійснюється Конституцією України, Законами України «Про кооперацію», «Про споживчу кооперацію», ЦК України та ГК України, іншими нормативно-правовими актами, у т. ч. підзаконними. Нагальним є прийняття нової редакції Закону України «Про споживчу кооперацію».

У споживчій кооперації України велику роль відіграють внутрішньо-кооперативні нормативні акти. Споживча кооперація, на відміну від інших видів кооперативів, має вертикальну систему кооперативних організацій (райспоживспілки, облспоживспілки, Укоопспілка), яким споживчі товариства (первинні кооперативи) в установленому порядку делегували право прийняття нормативних актів, обов'язкових для всіх кооперативних організацій нижчого рівня.

Делегування прав і повноважень спілкам на прийняття внут­рішньокооперативних нормативних актів здійснюється споживчи­ми товариствами в такому порядку: споживчі товариства шляхом прийняття рішення загальними зборами пайовиків делегують час­тину своїх повноважень районним спілкам споживчих товариств, про що засвідчується в статуті райспоживспілки; в такому ж поря­дку вищі органи райспоживспілки делегують частину своїх повно­важень облспоживспілкам, а останні – Цен­тральній спілці споживчих товариств України (Укоопспілці), про що засвідчується у статутах відповідних спілок. Крім статутних прав і повноважень, окремі дода­ткові права і повноваження можуть бути делеговані на договірних засадах або ж шляхом видачі разового чи постійного доручення [108, с. 89].

Органи управління організацій споживчої споживчої кооперації приймають переважно примірні нормативні акти, до яких нале­жать примірні статути різних рівнів кооперативних формувань (споживчого товариства, райспоживспілки, облспоживспілки, підприємства споживчої кооперації), примірні положення, примірні договори тощо, які містять рекомендаційні норми.

Примірні нормативні акти мають значення для уніфікації регулювання однотипних внутрішньокооперативних відносин в системі споживчої кооперації. Вони дають можливість державним органам перевіряти, наскільки локальний нормативний акт кооперативної організації регіонального чи місцевого рівня враховує рекомендації примірного нормативного акта, прийнятого вищими органами спо­живчої кооперації, і, таким чином, наскільки він відповідає вимогам законодавства.

Піднормативне регулювання відносин у галузі споживчої кооперації здійснюється зокрема за допомогою договорів, які укладаються між кооперативними організаціями і тому можуть називатися кооперативними. Це договори про господарсько-правові взаємовідносини між правліннями кооперати­вів та правліннями їх об'єднань. На підставі Закону «Про споживчу кооперацію» збори Ради Укоопспілки 17 червня 1992 р. затвердили примірні договори про господарсько-правові взаємовідносини між правліннями споживчого товариства та районної спілки споживчих това­риств, районної спілки споживчих товариств (районного споживчо­го товариства) та обласної (республіканської) спілки споживчих товариств, обласної спілки споживчих товариств, Кримспоживспілки та Центральної спілки споживчих товариств України (Укоопс­пілки) [108, с. 192].



2. Поняття споживчої кооперації та споживчого кооперативу (товариства)

Споживча кооперація в Україні – це добровільне об'єднання громадян для спільного ведення господарської діяльності з метою поліпшення свого економічного та соціального стану. Вона здійснює торговельну, заготівельну, виробничу та іншу діяльність, не заборонену чинним законодавством України, сприяє соціальному і культурному розвитку села, народних промислів і ремесел, бере участь у міжнародному кооперативному русі(ст. 1 Закону України «Про споживчу кооперацію») [4].

Первинною ланкою споживчої кооперації є споживче товариство – самостійна, демократична організація громадян, які на основі добровільності членства і взаємодопомоги за місцем проживання або роботи об'єднуються для спільного господарювання з метою поліпшення свого економічного і соціального стану (ст. 5 п. 1 Закону України «Про споживчу кооперацію»).

Стаття 2 Закону України «Про кооперацію» [2] визначає споживчий кооператив (споживче товариство) інакше – як кооператив, який утворюється шляхом об'єднання фізичних та/або юридичних осіб для організації торговельного обслуговування, заготівель сільсько-господарської продукції, сировини, виробництва продукції та надання інших послуг з метою задоволення споживчих потреб його членів. Відповідно до ст. 6 Закону споживчі кооперативи становлять окремий тип кооперативів, у межах якого виокремлюються декілька видів за напрямами діяльності та іншими критеріями.

Цивільний кодекс України відносить споживчі кооперативи за видовою ознакою до юридичних осіб приватного права (ст. 81), а за організаційно-правовою формою – до непідприємницьких товариств (ст. 85-86) [7]. Проте споживчі кооперативи (товариства), як і виробничі кооперативи, можуть бути суб'єктами банкрутства.


9304973291395600.html
9305020549156249.html
    PR.RU™