Урочисте входження Ісуса до Єрусалиму.

1. Коли наблизилися до Єрусалиму, до Віфанії, до гори Олив, [Ісус] послав двох із учнів своїх,

2. І каже їм: Підіть в поселення, котре перед вами; заходячи до нього, відразу знайдете прив‘язаного молодого віслюка, на котрого ніхто з людей не сідав; відв‘яжете його і приведете;

3. І якщо хтось скаже вам: Що це ви робите? Відповідайте, що він необхідний Господові; і відразу пошле його сюди.

4. Вони пішли і знайшли молодого віслюка, прив‘язаного біля воріт на вулиці, і відв‘язали його.

5. І декотрі, що стояли там, казали їм: Що ви робите? [Нащо] відв‘язуєте віслючка?

6. Вони відповідали, як звелів Ісус: і ті відпустили їх.

7. І привели віслючка до [Ісуса], і поклали на нього одежу свою; Ісус сів на нього.

8. Багато людей стелили одежу свою на дорозі, а інші зрізали гілки з дерев і вистеляли ними дорогу.

9. І ті, що йшли попереду, а також супровід Його, вигукували: Осанна! Благословенний Він, що йде в ім‘я Господнє!

10. Благословенне царство батька нашого Давида, що приходить в ім‘я Господнє! Осанна на висоті!

11. І увійшов Ісус до Єрусалиму і в храм; і оглянув усе, але година була вже пізня, то пішов у Віфанію з дванадцятьма.

12. Наступного дня, коли вони вийшли з Віфанії, Він зголоднів;

13. І побачив здалеку смоковницю, вкриту листям; наблизився, чи не знайде на ній якогось плоду; та коли підійшов до неї, нічого не знайшов, окрім листя, бо ще не настала [пора] плодів.

14. І сказав їй Ісус: Віднині нехай ніхто не з‘їсть від тебе плоду повіки! А учні Його все це чули.

15. Прийшли до Єрусалиму. Ісус, зайшовши до храму, почав виганяти тих, що продавали, і тих, що купували в храмі, і перекинув столи міняйлам, і лавиці – продавцям голубів;

16. І не дозволяв, щоб хтось проніс через храм яку-небудь річ.

17. І навчав їх, кажучи: Чи не написано: “Дім Мій домом молитви назветься для всіх народів?” А ви зробили його вертепом розбійників.

18. Почули [це] книжники і першосвященики і шукали, у який спосіб погубити Його; тому що боялися Його, бо увесь народ дивувався з учення Його.

19. А коли настала пізня година, Він вийшов геть з міста.

20. А вранці, коли проходили мимо, побачили, що смоковниця всохла до коріння.

21. Тому, пригадавши, Петро сказав Йому: Учителю! Подивися: смоковниця, котру Ти прокляв, засохла.

22. Ісус у відповідь сказав їм: Майте віру Божу!

23. Бо істину вам кажу: Якщо хтось скаже горі оцій: Посунься і кинься в море, і не матиме сумніву в серці своєму, але повірить, що справдиться за словом його, – буде йому, чого не зажадає.

24. Тому й кажу вам: усе, що будете просити в молитві, – вірте, що одержите, – і буде вам.



25. І коли стоїте на молитві, прощайте, якщо маєте щось на когось, щоб і Батько ваш Небесний простив вам гріхи ваші;

26. А якщо не прощаєте, то й Батько ваш Небесний не простить вам гріхів ваших.

27. Прийшли знову до Єрусалиму. І коли Він ходив у храмі, підійшли до Нього священики і книжники, і старшини.

28. І казали Йому: Якою владою Ти це робиш? І хто Тобі владу дав чинити це?

29. Ісус сказав їм у відповідь: Запитаю і Я вас про одну річ, відповідайте Мені; [тоді] і Я скажу вам, якою владою це чиню;

30. Хрещення Іванове з небес було чи від людей? Відповідайте Мені!

31. Та вони міркували між собою: Якщо скажемо: з небес, то Він скаже: То чому ж ви не повірили йому?

32. А сказати: Від людей – боялися народу; тому що всі вважали, що Іван справді був пророк.

33. І сказали у відповідь Ісусові: Не знаємо! Тоді Ісус сказав їм у відповідь: І Я не скажу вам, якою владою все це роблю.


9300492314971686.html
9300545304749376.html
    PR.RU™